На міжнародному конкурсі University Startup World Cup в Копенгагені (Данія) перемогли українські вчені. Проект Сумського національного аграрного університету FoodBIOPack – біологічний їстівний пакет – визнаний кращим в номінації Sustainability Award (нагорода за сталий розвиток) і зацікавив інвесторів з Португалії, Єгипту та Данії.
– Ідея їстівного пакета народилася абсолютно випадково, – розповів «ФАКТАМ» винахідник FoodBIOPack, співробітник Сумського національного аграрного університету Дмитро Бідюк (на фото). – Як інженер-технолог я працюю з харчовими продуктами, в тому числі з полісахаридами. Одного разу випадково пролив розчин полісахаридів на стіл, а коли прийшов на наступний день, побачив, що пляма висохло, утворивши прозору і міцну плівку. Мене відразу осінило: це прекрасна альтернатива поліетилену! У той же день ми змайстрували невеликий пакетик, а через кілька днів зробили пакет побільше, формату А4. Правда, у нього були недоліки: висихаючи, полісахарид ставав дуже крихким. Цілий місяць я міняв склад і технологію виготовлення, прибирав одні компоненти, додавав інші, і нарешті вийшов наш Біопакети, як він є в нинішньому вигляді.
Мене часто запитують, чи правда, що його можна їсти. Можна, звичайно, нарізати його тонкими смужками і зварити, як макарони. І вони, безперечно, будуть їстівні. Але насправді є його зовсім не обов’язково. Ідея ж не в тому, щоб принести продукти, з’їсти їх, а потім закусити пакетом. А в тому, щоб використовувати упаковку, яка буде приносити не шкоду, а користь навколишньому середовищу. Не секрет, що пластик і плівка не розкладаються не одну сотню років. А наш FoodBIOPack, до складу якого входять тільки натуральні речовини, не тільки швидко розкладається в землі, а й є чудовим добривом для рослин. Також його можна використовувати для виробництва біогазу.
Ідея Біопакети не нова. В Індонезії та Індії виготовляють пакети з крохмалю, у деяких інших країнах роблять умовно екологічну упаковку, змішуючи крохмаль і поліетилен. Однак пакети з полісахаридів – ноу-хау Сумського національного аграрного університету.
– Я виграв на розвиток свого проекту грант в сумі 500 тисяч гривень і зараз працюю над удосконаленням пакетів, – каже Бідюк. – Наприклад, розробляю спеціальне водовідштовхувальне покриття (теж з біоматеріалів), яким можна буде обробляти пакети, щоб з ними не страшно було йти під дощем. Найближчим часом закуплю спеціальне обладнання і почну промисловий випуск їстівних пакетів. Спробую також максимально знизити їх вартість. Нинішня – близько 25 копійок за маленький пакувальний пакетик і 2 гривні за пакет середнього розміру. Звичайно, це дорожче, ніж поліетилен, але, на щастя, є чимало людей, готових переплатити зайву гривню, щоб користуватися екопакети і зберігати навколишнє середовище. Наше суспільство взагалі стало набагато свідоміше і відповідально ставитися до проблем екології. Це радує найбільше.
